Вхід на сайт
Логін:
Пароль:
[Забули пароль?]
 
закрити
 
 
 
 
 
Головна  
 
 

Номінація: Найкращий матеріал з громадянською позицією

Критерії:

- актуальність;
- затвердження суспільної місії журналістики;
- авторська небайдужість, суспільна позиція;
- соціальна значущість.

Усі роботи, подані в цю номінацію, можуть бути також номіновані на присудження спеціальних призів та інших нагород, оголошених Організаторами конкурсу "Честь Професії"

  • оцінка від 1 до 10 за десятибальною шкалою (1- мінімальна оцінка, 10 - максимальна; ви можете використовувати тільки цілі бали);
  • ви можете висловити особливу думку стосовно кожної з робіт у спеціальній формі. розташованій під роботою
  •  
 

««БЕЗ ПАМ’ЯТІ... Декілька думок навколо 70 ліття українського телебачення»»

Зирін Олександр | Друкована робота

 

Ганьба...

 Перед написанням будь якого тексту має статися якийсь поштовх: зовнішній чи внутрішній. Ну там- яблуко на голову паде,вода вихлюпується, сон насниться. Мене штовхали давно. Діти мої студенти зі здивованими очима: „Зирін, а чому?Це ж круто!”. Розцяцькована ще зовсім донедавна п’ятірками громада НТКУ. Офіційний сайт Президента України в частині „Вітання”.Врешті решт сподівання. Власні.Адже останнє „партійне”  ідентифікування, яке мені подарував один із „самооборонців” - „Зирін – революційний романтик ”. Врешті решт нічим не гірше ніж „прогресивний консерватор” – від представників літературної еліти. Чи „член партії анархосиндикалістів” -  від минулого радянського керівництва редакції інформації Держкомтелерадіо України. А сподівання були на зміни. Зміни серьйозні. Зміни, які мали вивести Національну телекомпанію на належне їй місце.

 

Не сталося...Знову.

Спочатку ой як добряче поборсалися  коридорами і студіями на Мельникова 42  „група ентузіастів зі Львова” під орудою громадянина Стецьківа та їх „однодумців” на чолі з одним із Шевченків. Кинулися „рятувати НТКУ і Євробачення у Києві” та „перетворювати Перший національний на  суспільне телебачення”. В основному через показ себе коханих в ефірі телевізійних новин.Різних. І „своїх” і „комерційних”. Десь на кінець травня 2005 року  „наколядували”  за незалежними оцінками мільйонів так на 25. Гривень. В офіційній заяві Тендерної палати від 18 вересня 2005 року лише щодо „дрібних” забавок навколо насправді дрібних євровізійних тендерів (без шалених грошей „на декорації, світло” та витрат, власне, на телебачення) йдеться про декілька мільйонів. Ну і там всілякі „грубі порушення законодавства України”. „неекономно та неефективно” використані бюджетні(наші з вами!) кошти, „фактичні збитки державі”, „спрямування документів до Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю”. Після цього брава команда фігурантів терміново відправляється...Куди? Правильно! За знайомим в Україні маршрутом. Хто- в народні депутати. Боронити інтереси!Звичайно ж „недоторканно”. Хто- за кордон. Передавати досвід! Під загальний регіт схвалення всіх телевізійних фахівців - громадянину Стецьківу ще й орден „За заслуги”.Правда лише третього ступеню.Тоб то із запасом на майбутнє-є куди рости!

 

 

Ганьба!

Восени 2005 року раптом і в досить дивний спосіб в коридорах НТКУ зявився черговий президент. Громадянин Докаленко. Звичайно ж „зі своєю командою”. Ці заходилися перетворювати один  з найпотужніших телевізійних каналів України на дрібнокомерційного сегментованого мовника з 10-15 хвилинними програмками та тотальним виведенням державних (моїх!) коштів з рахунків телекомпанії стороннім посередникам та виробничим структуркам. Таке не могло проходити тихесенько. Потрібно було напочатку потужно пустити пил в очі. Потрібно було щось створити! Ні- не в ефірі! Створити бажано поближче до входу в телекомпанію. Там де гості ходять туди і сюди-депутати, функціонери і менш „потрібні” люди. Музей телебачення для прикладу! Чого б це раптом? А от і датка відповідна: на річницю Великої соціялістичної революції у Петрограді у Києві ударними темпами запустили телецентр. Сталося це в 1951 році. „Два на ум пошло”- є 55  річниця.Чого? Так  українського телебачення ж! Цифірка яка ж файна! Давню „дюрку НТКУ”- вхід в недобудовану концертну студію причепурили відповідними здоровезними цифрами і літерами „55 років українському телебаченню”. Почалася бурхлива і нікому не помітна кабінетна та мобільнотелефонна робота. А як там зі стратегією розвитку телекомпанії? Та почекайте ви! А що буде з колективом? Потім! От проектів ціла низка? Згодом розглянемо! І ви знаєте... пройшло. Абсолютно серьйозно в ці ігри „погралися” аж занадто серьйозні дяді зразка 2006 року.Червоненьку стрічечку на відкритті музею на честь „55-річниці” різали:  Голова Держкому по телебаченню і радіомовленню із заступником і навіть радником, Голова Національної ради з питань ТБ і радіомовлення і ціла низка членів тої ради та функціонерів, керівник цілої головної інформаційної служби інформаційної політики Секретаріату Президента України,голова правління фонду дружини Президента України „3000”. Один із заступників навіть вручив (цитую за копією матеріалу з мого архіву, видобутому на офіційному сайті НТКУ): „...Почесну грамоту Національної ради з нагоди 55 річчя телевізійного мовлення в Україні”. Вочевидь чиновникам сподобалося! Вочевидь функціонери прошепотіли „кому” і „де” треба! І от радість : легендарне „відвідування Президентом України НТКУ” стало продовженням шоу.Шоу тому,що телевізійників практично фізично не допустили до глави держави,. На тих, хто продерся крізь охорону, і намагався вручити Президентові матеріали, пропозиції, ідеї,тексти проектів, просто не зважили. Коридорами Національної телекомпанії запала гнітюча тиша. Професіоналам стало зрозуміло – „розвели” практично всіх, хто в той або у інший спосіб відповідає за розвиток НТКУ- начальників від Президентського Секретаріату до помічників у дрібніших відомствах. А далі тсталося те чого прагнули: телевізійників на УТ  занурили в атмосферу неможливу для творчого і потужного колективу.Кожен з них ходив кожного дня повз дебелі „правдиві” цифри і „веселі”  почесні грамоти на стінах: за перемогу в конкурсі нагороджується...ні не колектив НТКУ чи творчий колектив такої то програми. Він-президент. Поки що з малої літери. Особисто.А на стінах: особисто він... поруч  з дружиною „самого”. І так. І сяк. І отак.Хіба ж тут щось скажеш? Навіть подумати і то страшно- „ти знаєшь чія он крєатура”! Через деякий час з НТКУ були викинуті ті,хто міг з точністю до гривні порахувати „скільки”- професіонали з десятиліттями творення телебачення національного масштабу за плечима.Звертаю увагу на вишуканий менеджерський хід: професіоналів не запросили чи навіть примусили працювати на інтереси телекомпанії, а позвільняли! Тоб то: які там, до дідька, інтереси найпотужнішого державного телевізійного мовника! Але „індульгенція” була отримана! Красивою „тряпочкою” з магічними і красивим цифірками „5” і „5”  помахали перед очима. Через деякий час у журналістів, які починали рахувати „скільки”, „раптово” вимітали компьютери з усіма матеріалами з квартир! Звичайно ж - „тупі наркомани”. На додачу- намагалися вломитися в квартиру їх дітей. Звичайно ж -„заїзжі гастролери”. Раптово „вбивалися” авторські сайти.Клятими „закордонними хакерами”. І це поза межами Національної телекомпанії. Уявляєте яка „творча атмосфера” панувала в її коридорах? Але одного ранку черговий президент НТКУ, призначений главою держави, зник. Якось тихесенько так. Без коментарів.Тихесенько і без коментарів позникала кудись і  „команда”.Найбільш кумедним в цьому випадку виглядало „протестне звільнення” всього складу відділу „пі” і „ару” НТКУ. Але воно було логічним – працювати надалі потрібно було б не на обслуговування дрібненького функціонера, а на потужну телекомпанію національного масштабу. А це, як говорять в Одесі, „двє бааальшиє разніці”. Аж тут і Головне контрольно-ревізійне управління України порахувало „скільки”.Ні, нарахувало воно давно – навесні 2008. Просто повідомило чомусь аж восени  – у листопаді 2008. Давній український звичай „посівати кабінети” потягнув на 38 мільйонів 526 тисяч і 200 гривень.Попередньо.З приводу орденів на грудях фігурантів не знаю (прошу колег „кинути ссилочку, якщо шо”!). Але в Україні з’явилися нові кандидати в депутати ВР та потенційні трудові мігранти – це точно!

 

Ганьба?

Коридорами керівного поверху НТКУ знову прошуркотіла метушня – вибір керівних кабінетів, зміна меблів та секретарок. Призначили чергового президента. Ви не повірити: знову нова „команда”,знову фарбування стін першого поверху (тут лапок не ставлю), „перебрендування” і пішло поїхало...Але цього разу уже можна констатувати інше: ефір Національної телекомпанії України системно перетворюється на ковбаню для олігархічних обмилків.Телеглядач „радісно” зустрінеться і уже зустрівся з „відомими телевізійними обличчями” і звичайно ж з „кришталево чесними” і,головне,  страшно „українськими” журналістами. Ці персонажі за слушною думкою одного з моїх колег-очевидців „звикли хрюкати біля банкоматів”. Зарплата в НТКУ не найбільша. Де вони будуть своє добирати? Це можна уже легко побачити в ефірі! Уже. А президентська компанія передвиборча 2009-2010 років скоро ж! Уявляєте собі „хрюкання”? А колектив телекомпанії в черговий раз так і не дочекався серьйозної і відкритої розмови з черговим керівництвом. Щодо стратегії.Про плани розвитку.Навколо перспективних проектів.Цифри 5 і 5 зі стіни, правда, нарешті зішкрябали. І зявилася тільки малесенька відписка на офіційному сайті НТКУ 30 січня 2009 року,в якій нарешті сказано:українському телебаченню 70 (прописом „сімдесят”) років! Дякую прес-службу НТКУ хоча б за те,що в цьому коротесенькому тексті хоча б згадали про розвідки пані Тамари Щербатюк у минулому столітті.Адже саме ця шанована українська тележурналістка і ведуча чи не вперше повідомила громадськість про справжню дату початку роботи українського телебачення – 1939 рік.

 

Отже у нинішнього керівництва НТКУ був шанс. Потужний шанс для потужного початку : 1 лютого 2009 року українському телебаченню випонилося 70 років! Можна було б побудувати ефективну і дієву іміджеву акцію. Створити унікальні телепрограми і провести цікаві телевізійні ефіри. Це б  показало, (людям,начальству, спонсорам і рекламодавцям) в скрутні часи хто в українському телебаченні насправді хто. Можна припустити, що нинішнє керівництво про ювілей не знало! Чи можливо додаткові навантаження завадили голову підняти! (Для не утаємничених поясню: президент найпотужнішої телекомпанії України потроху підробляє на концертах конферансьє.Україна знову демонструє унікальність: чи не єдиний випадок посеред всіх президентів телекомпаній  усіх членів європейської мовної спілки: від Мальти і Кіпру до Великої Британії і ФРН за всі роки її існування. А потім це все ще й в ефірі НТКУ „прокручують”!). Але я  чесно допоміг черговій „новій команді однодумців”: пропозиції керівництву телекомпанії про достойне телесвяткування ювілею були спрямовані ой як заздалегідь-ще восени 2008 року! До речі, в коридорах НТКУ можна не тільки зустрітися, а і поспілкуватися з українськими телевізійниками, які могли б про справжнє свято розповісти керівництву і особисто.В моєму архіві нещодавно з’явилися копії того самого матеріалу пані Тамари Щербатюк „Маловідома сторінка”. Та стаття була надрукована на сторінках журналу „Журналіст України” далекого уже 1981 року. Авторка проаналізувала архіви та періодичну пресу 1939-1940 років та навела унікальні цитати з різних видань з метою встановити справжню дату початку телевізійної ери в Україні. Саме цей матеріал пані Щербатюк змусив мене ще раз навідатися до фондів газетного архіву Національної наукової бібліотеки ім.Вернадського та посеред гуркоту і пилюки ремонту знайти  номер київської газети „Більшовик” за 8 лютого (№31(1755)).В  нижньому кутку 3 сторінки пожовкла світлина, яку я зкопіював у власний архів зі сторінок іншого видання – московського журналу „Радиофронт”. На цій фотографії  виступ українського бандуриста в студії щойно побудованого Київського телецентру в лютому 1939 року. Найціннішим виявилося те,що київська газета повідомила, хто саме зображений на фото: „Виступає керівник ансамблю бандуристів тов.А.М.Бобир,зліва біля телепередавача технік-оператор тов.К.А.Лобановська”. Пані Щербатюк в своїй роботі згадує добрим словом і інших перших українських професійних телевізійників: начальника Київського телецентру у 1939 році А.Б.Овруцького, дикторку радіо і телебачення і водночас помічницю режисера Е.С.Пресич, музичного редактора С.С.Кроль.У статті розповідається про активну і регулярну роботу Київського телецентру у 1939-1940 роках. Безумовно цікавим є і, наведений пані Щербатюк, фрагмент репортажу з матеріалу „Говорить Київ” (№3 журналу „Радіо:...” за 1940 рік) про вихід в телевізійний живий ефір у ті часи: „Простора кімната телевізійного центру залита сліпучим світлом юпітерів.Все готове до початку чергової телепередачі.В кімнату входять загримовані видатні діячі радянської сцени: народна артистка СРСР орденоносець Литвиненко-Вольгемут,народні артисти УРСР орденоносці Паторжинський, Донець, Петрусенко та інші учасники передачі...”. Тоб то- багато років жодних сумнівів: українському телебаченню 70!

 

Реакція на цю подію комерційних телемовників не здивувала: „пазванітє папозжє у нас сєчас савєщаніє” (і так протягом тижня). Це зрозуміло- адже йдеться про ювілей українського телебачення і українських телевізійників. Побавила логіка правильного запитання одного із правильних журналістів правильного вітчизняного щотижневого видання: „А це офіційна дата?”. ХХІ століття. 2009 рік. Перед носом текст з наведеними фактами і навіть фотографія на екрані монітора індивідуального компьютера . Жаль- чергового ювілею партії,революції,вождя і іншого навколо 1 лютого не має. І „провідному журналістові” якось скрутно стало  без „офіційного”...

 

До слова, і у 1998 і 2008 роках (адже підготовка до ювілеїв мала проходити напередодні) мали серьйозні економічні негаразди. Наприкінці дев’яностих добряче струсонуло Росію. Поштовхи докотилися і до України. В 2008 – загойдався весь світ. Україна теж восени того року почала втрачати рівновагу. Якраз в часи затвердження бюджету Національної телекомпанії на рік 2009.Але що ж керівництво НТКУ „зразка 2009”? Навчений спілкуваннм з чиновниками різного штибу вчинив все як  годиться: лист з повідомленням, „отримав”, дата, підпис. Все чітко укладалося навіть в обрану логіку чергової  зміни бренду: канал був і є „Першим”. Не тільки в „поцілунку”, „перемозі в легкій атлетиці” і ще „там десь вперше”, як це зображено на картинках міжпрограмних заставок УТ-1 зразка 2009 року! А ще й – першим телевізійним мовником в Україні. Із довжелезною історією, багатими традиціями,низкою професіоналів поруч з якими ростуть цікаві молоді фахівці! Навіть відбулася попередня розмова з одним з віце-президентів НТКУ. Автор цих рядків знав про „що” буде йти мова: ну ти ж розумієш, грошей навіть на прибиральниць (варіант:на опалення, варіант: на бензин і т.п.) не має... Тому спрямував відповідні журналістські запити і до Премєр-міністра держави і до Міністерства фінасів і до Держкому по ТБ і радіомовленню. Відповіді офіційних осіб (все як і належить: вхідний та вихідний номери,підписи заступників,фірмові бланки,) зводилися до одного – було б бажання! Міністерство фінансів: „У разі необхідності прийме участь у заходах з нагоди відзначення вищезазначеної дати...”(прим.автора- відзначення 70 річчя першого виходу в ефір Національної телкомпанії).Держком по ТБ і радіомовленню: „Національна телекомпанія може визначитися в межах коштів передбачених її державним бюджетом”. Не визначилися.

 

Які можуть бути пояснення? Один з варіантів тлумачення: начальство – дрібне,пухкіше та дебеле (прим.автора-те,що вважає себе дебелим особливо!) дуже не любить коли, „не воно”. Не воно вигадує, знаходить, пропонує і т.д. і т.п. Це такий своєрідний лакмусовий папірець визначення придатності начальства – вміння розуміти і сприймати „не своє”. Маємо прояв стилю і стилістики керівництва. А це означає – легка побудова логіки отримання майбутнього результату. Дрібного. Неадекватного. Велетенського слона знову примушують вишиковуватися на старті поруч з тарганами.

Серіальчиккупилиаяй-ля-ля!

Десятемісцезарейтингомух-ти!

Рекламкунавідеощитахпокиєвуого-го!

 

Нехай собі... Вони скоро підуть допрацьовувати конферансьє, шансоньє, рантьє чи ще чимось. А українському телебаченню, нам з вами колеги українські телевізійні професіонали, буде і 75, і 100 і навіть 200...

 

Наприкінець ще одне.Теж кумедненьке таке. Тримаючи перед собою текст  „Вітання Президента України Віктора Ющенка колективу телеканалу „Інтер” з 12 річницею початку телевізійного мовлення” (роздрукований з офіційного сайту Президента України), зателефонував у пресову службу глави держави.Запитую: „Чи збирається Президент України привітати колектив НТКУ і всіх українських телевізійників з 70 літтям початку телевізійного мовлення в Україні.” Пауза. Тиша. Дали інший телефон. Телефоную. Представляюся. Запитую. Пауза.Тиша. Запитую інше: „А розкажіть, будь ласка, як взагалі Президента інформують про те або інше свято чи ювілей.Як він може когось поздоровити?”. Відповідь приводжу по пам’яті: „Ну керівник підприємства пише листа.А Президент поздоровляє...” Пауза з мого боку- точно не розчули моє прізвище! І тиша... Я знаю: може воно так і треба?

 

Автор: Олександр Зирін, український незалежний телевізійний оглядач

Оригінал: http://www.urok.domivka.net/index.php?subaction=showfull&id=1233878550&archive=&start_from=&ucat=1&     

 

Інформація про конкурсанта:

Зирін Олександр Альбертович - Мистецький директор Мистецько-культурологічного часопису “УРОК (українська реалістична організації критики), викладач, продюсер

Має більш ніж 30 річний досвід роботи в журналістиці.

 

 

Думка журі

 
 
[повернутися до переліку робіт]
[повернутися до переліку номінацій]

   
 
2611
 
Наші партнери

Організатори
 
Генеральний телевізійний партнер
 
Інформаційні партнери
Медіабізнес ГУРТ Незалежна медіа-профспілка України Громадське радіо Детектор Медіа СУД НА ДОЛОНІ HelpSMI
 
Партнери конкурсу
USAID Internews SIDA
 
Спонсори конкурсу