Вхід на сайт
Логін:
Пароль:
[Забули пароль?]
 
закрити
 
 
 
 
 
Головна  
 
 

Номінація: Найкращий матеріал з громадянською позицією

Критерії:

- актуальність;
- затвердження суспільної місії журналістики;
- авторська небайдужість, суспільна позиція;
- соціальна значущість.

Усі роботи, подані в цю номінацію, можуть бути також номіновані на присудження спеціальних призів та інших нагород, оголошених Організаторами конкурсу "Честь Професії"

  • оцінка від 1 до 10 за десятибальною шкалою (1- мінімальна оцінка, 10 - максимальна; ви можете використовувати тільки цілі бали);
  • ви можете висловити особливу думку стосовно кожної з робіт у спеціальній формі. розташованій під роботою
  •  
 

««Про формулу Декарта, безпеку руху та про те, як наповнити абревіатуру UKR поважним змістом»»

Томків Анатолій | Друкована робота

 
 

Про те, що достеменно ми знаємо лише те, що чим більше знаємо, тим більше знаємо, що нічого не знаємо,  сказав   Декарт. Сакраментально й сумно. Але феномен в тому, що у цій сакраментальності насправді більше оптимізму, аніж песимізму. Бо кожен, хто замислюється над природою нових ризиків у нашому житті — техногенних, суспільних — так чи інакше починає з’ясовувати їх причину  бодай спонтанно,  керуючись інстинктом самозбереження. При цьому з’ясовується, що  нам треба боятися не стільки загрози глобального потепління, мутацій вірусів чи наслідків вживання штучної їжі, як того, що є абсолютно очевидним з часів, як тільки людина стала на ноги і збагнула, що її рух небезпечний для неї особисто і для оточення. Небезпечний смертельно, якщо він не регламентується простими й зрозумілими правилами, які не вписуються у формулу Декарта.

 

 Ці правила передаються людством з поколінням в покоління, а безпека руху, фактично, є показником цивілізаційного рівня держави. Щорічно у світі жертвами ДТП стає понад мільйон людей, від 20 до 50 мільйонів отримують травми. За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я через десять років транспорт може стати третім чинником серед загроз для людського життя. Україна, де аварійність у 5-8 разів вища за середньоєвропейські показники, не відмежована від глобальної проблеми. Тим більше, з врахуванням її внутрішніх проблем — перманентної політичної нестабільності, становлення владних інституцій, низького життєвого рівня більшості її громадян.

 

 В 1991 році, коли Україні здобула даровану  їй долею незалежність, тисячі автолюбителів, переймаючись гордістю за те, що  на карті світу, нарешті, з’явилась держава з усіма її атрибутами, прикріплювали на своїх автомобілях синьо-жовту наклейку «UKR» — «Українська республіка».   Але коли пройшла хвиля ейфорії і українські дороги стали одними з найнебезпечніших в Європі, ми, раптом, побачили, що насправді  «лейбою» «UKR»  лише означили територію, небезпечну для життя навіть без війн і вірусів. І не більше. Нашим ексклюзивом стали придорожні хрести — пам’ятники власному безсиллю в питаннях подолання дорожньої вакханалії і, м’яко кажучи, бездарності у сфері державного будівництва. Бездарності. Бо будувати щось, убиваючи при цьому самих себе, безглуздо. Убиваючи свідомо, а не необачно  падаючи з риштування.     Ми  ремствуємо на вади у власній Конституції, сперечаємось на предмет того, якою вона має бути, але  при цьому самокритично не оцінюємо самих себе у здатності виконувати вимоги  Правил дорожнього руху — єдиної Конституції для людей усього світу, поділених на пішоходів і водіїв транспортних засобів, написаної людською кров’ю, яка не потребує  обговорень на референдумах, а лише виконання. Чіткого й чесного. Одного цього достатньо, аби заповідь «Не убий» стала реальністю, а нація повірила у здатність бути цивілізованою і претендувати на демократичні цінності не лозунгами, а діями. Кажу про це переконливо, як водій з понад тридцятилітнім стажем, в жилах якого домішана частка бензину і як громадянин. 

 

Сьогодні вже виросло ціле покоління, яке має право отримати права водія. Немає підстав ремствувати на молодість. На дороги виїжджають ті, кого ми навчили  сприймати автомобіль не лише як засіб пересування, але й як знаряддя убивства. Навчили умовно, суперечливою методикою, іноді безглуздими державними рішеннями, які мали трагічні наслідки для нації. За даними статистики 30 —40% аварій спричиняється молодими водіями. І причина не лише в тому, що у них відсутні навики керування, водійської практики, але й у дезорієнтованій свідомості громадян, яким держава дозволяє сідати за кермо.  Понад десять років, видаючи газету обласної державтоінспекції «Дорожній вісник», предметно займаючись питаннями профілактики дорожнього руху, мені доводиться аналізувати цю проблему, як мовиться «з середини». Величезної шкоди національній ідеології безпеки дорожнього руху завдала так звана «ліквідація ДАІ». Після цього сумнозвісного указу, спрямованого на подолання корупції, хабарництва, крива дорожніх жертв стрімко поповзла угору. Згодом вона сягнула фантастичної цифри — майже 10-ти тисяч загиблих в Україні, в області перевершила сотню щорічно. На дорогах почалась справжня вакханалія, адже Автоінспеція, уособлення порядку на автошляхах, була публічно дискредитована, а документ державної ваги багатьма учасниками дорожнього сприймався як офіційний дозвіл робити на дорогах все, що кому захочеться.Візьмемо до уваги і те, що статистика не враховує кількості тих померлих, які після ДТП померли не в реанімаційних відділеннях, а вже після виписки з лікарні. Немає також статистичних даних про те, яку частку валового продукту держави становлять матеріальні втрати від дорожніх аварій. Ніякій статистиці не піддаються і моральні втрати. Не випадково однією з передумов проведення «Євро-2012» для «UKR» стала вимога підняти рівень транспортної дисципліни до європейських стандартів. Зробити це не просто. Адже безпеку дорожнього руху, як поняття, неможливо вирвати з контексту суспільних відносин в цілому. Насамперед, це серйозна наука, якою займаються фахівці у всьому світі. Тут багато складових, починаючи з діючого законодавства, дорожньої інфраструктури, організації  перевезень, підготовки водіїв і завершуючи суто ідеологічними аспектами, пов’язаними з потребою вчити громадян поважати закон. Останнє, до речі, у цьому неповному переліку є першим, інакше перелік втрачає сенс. Кожен навчальний рік у школах починається з уроку безпеки дорожнього руху. Це чудова традиція вітчизняної освіти. Дітям пояснюють, як потрібно вести себе на дорогах, що можна, а чого не можна робити, аби не стати жертвою ДТП, або не спричинити її своєю поведінкою. І в той же час, бачимо інше… Керівник держави в день Перемоги в’їжджає на Майдан службовим автомобілем, пригублює чарку з спиртним, вітаючи ветеранів, і знову сідає за кермо… Цей факт гучно обговорювали політики, і пошепки ті, кому службовими обов’язками приписано боротись з нетверезими за кермом. Чого ж тоді дивуватись ставленню до виконання законів у державі простому смертному з глибоцьких Тарашан, таксисту, який за три роки умудрився ніяким чином не відреагувати на 71 адміністративний протокол про порушення правил дорожнього руху, про що національні ЗМІ розповідали як про факт, вартий книги Гінеса? Очевидно, всім нам, незалежно від суспільного статусу, потрібно бути самокритичними до самих себе на тій дорозі, де усім усе видно і ніхто ні від кого не сховається. Ви, наприклад, ніколи не замислювались над тим, чому на наших дорогах практикується дивна традиція кліпати фарами, попереджуючи про присутність на ній працівників ДАІ? А це від  роздвоєності у нашому сумлінні. Хтось розуміє кліпання, як попередження: мовляв будь законослухняним, бо за тобою стежать, а хтось інтерпретує цю звичку як водійську солідарність в протистоянні тим, хто займається не стільки виявленням порушників, скільки пошуком ситуації для отримання хабара. Повертайте цю монету хоч «гербом», хоч «решкою», кожен знайде свої аргументи. І справа не в цьому, а в тому, що ми кліпаємо, ніби боїмося сказати правду самі собі, зізнатись в тому, що  винен і той, хто бере, і хто дає хабар, і що тому, хто не порушує правил дорожнього руху, боятись, власне кажучи,  нічого.

 

Як не можна збудувати комунізму в одній окремій державі (в чому ми же переконалися), так не можна й досягти безпеки на дорогах в державі, де привселюдно чубляться її керівники, вириваючи один в оного державне кермо під час руху, де рівень корупції зашкалює за суспільно небезпечний, а народ поділений на багатих і бідних у таких же суспільно небезпечних пропорціях. Не випадково на вимогу громадськості в офіційній статистиці ДТП з’явилась окрема графа про порушення правил дорожнього руху водіями «крутих автомобілів». Таку категорію учасників дорожнього руху в цивілізованих державах не виокремлюють, адже закон є законом тоді, коли він обов’язковий для всіх, а не для вибраних. Убивство чотирьох людей на вулиці Винниченка в Чернівцях крутим «Лексусом» привернуло увагу громадськості не  тільки жахливістю самої трагедії, але й тим, що винуватцем її була далеко не бідна людина. Соціальна нерівність не дає можливості сповна реалізовувати сучасні інструменти дорожньої безпеки, складовою яких є високі штрафи за порушення правил дорожнього руху. 

 

Попри все ми таки маємо підстави для оптимізму. Два роки тому реакцією на потребу захистити самих себе від смертей на дорогах  стали Указ Президента України Про невідкладні заходи із забезпечення безпеки дорожнього руху, підвищення парламентом адміністративної відповідальності за порушення транспортної дисципліни, і, як наслідок, зменшення кількості жертв на вітчизняних дорогах. За даними Департаменту ДАІ МВС України за 10 місяців нинішнього року в Україні загинуло 4368 осіб, що на 35,2% менше аналогічного минулорічного періоду, на третину менше людей травмовано. На 42% зменшилась кількість загиблих учасників дорожнього руху в Чернівецькій області — 55 проти 95-ти у минулому році. Поступово, з запровадженням цифрової техніки у контролі за дорожнім рухом усувається суб’єктивний фактор. Нехай цей процес поки що відбувається зі скрипом, з скандалами довкола легітимності «Візира», законності так званих «листів щастя» водіям, які надходять їм за результатами електронного спостереження, але це вже початок того, що надалі має підняти без пекову політику на якісно новий рівень. В обласній автоінспекції, скажімо, сьогодні опрацьовується проект оснащення одного з активних перехресть на в’їзді в місто камерами стеження, які в режимі он-лайн могли б фіксувати порушення правил руху водіями і пішоходами. Поступово ми приходимо до розуміння того, що  ніякі камери і найдосконаліші закони не вирішать проблеми в цілому, якщо не буде зустрічного руху громадськості, доброї волі кожного учасника дорожнього руху.  І якщо вже ми задекларували побудову громадянського суспільства, то й діяти маємо не лише з допомогою указів, законів, але й керуючись особистим сумлінням.

 

До речі, повертаючись до сакраментальної тези Декарта про те що чим більше ми знаємо, тим більше відкриваємо перед собою невідане й непізнане, у сфері безпеки дорожнього руху маємо сказати собі інше: ми знаємо, як убезпечити себе від цього глобального ризику. І формула проста: кожен водій, пішохід, громадянин має почати з себе, з  елементарної культури руху, з поваги до партнерів у ньому, аби наповнити абревіатуру «UKR» змістом, вартим поваги у світі.

 

Інформація про конкурсанта:

Томків Анатолій Миколайович, Редактор газети УДАІ УМВС України в Чернівецькій області «Дорожній вісник», Газета УДАІ УМВС України в Чернівецькій області «Дорожній вісник». Досвід роботи у журналістиці - понад 30 років

Професійні нагороди, відзнаки:

Член спілки журналістів України, нагороджений почесною відзнакою Чернівецької обласної ради та обласної державної адміністрації „Буковина” за розвиток місцевого інформаційного простору, відзнакою МВС України «За бездоганну службу» ІІ ступеня, Подяками МВС України за творчий внесок у формування нового образу органів внутрішніх справ України, лауреат ІІ премії ХІІ Всеукраїнського фестивалю телевізійних і радіопрограм «Калинові острови» у номінації «Україна і світ», призер багатьох республіканських конкурсів у сфері радіожурналістики.

 

 

Думка журі

 
 
[повернутися до переліку робіт]
[повернутися до переліку номінацій]

   
 
2864
 
Наші партнери

Організатори
 
Генеральний телевізійний партнер
 
Інформаційні партнери
Медіабізнес ГУРТ Незалежна медіа-профспілка України Громадське радіо Детектор Медіа СУД НА ДОЛОНІ HelpSMI
 
Партнери конкурсу
USAID Internews SIDA
 
Спонсори конкурсу