Вхід на сайт
Логін:
Пароль:
[Забули пароль?]
 
закрити
 
 
 
 
 
Головна  
 
 

Номінація: Найкращий матеріал з громадянською позицією

Критерії:

- актуальність;
- затвердження суспільної місії журналістики;
- авторська небайдужість, суспільна позиція;
- соціальна значущість.

Усі роботи, подані в цю номінацію, можуть бути також номіновані на присудження спеціальних призів та інших нагород, оголошених Організаторами конкурсу "Честь Професії"

  • оцінка від 1 до 10 за десятибальною шкалою (1- мінімальна оцінка, 10 - максимальна; ви можете використовувати тільки цілі бали);
  • ви можете висловити особливу думку стосовно кожної з робіт у спеціальній формі. розташованій під роботою
  •  
 

««А жити якось треба»»

Стражник Людмила | Друкована робота

 
 

Сільський устрій накладає додаткові митарства багатодітної матері, котрій лиха доля напророчила залишитися, як і її мама, в тридцять п’ять літ вдовою та самотужки виховувати шістьох дітей

             

Якби трохи більше бабиної ласки

 

Коли я вперше навідалася до сім’ї Лазарчуків, Марія була налаштована зовсім не оптимістично. „Мені же все одно. Так і пишіть…” Пониклим поглядом жінка обіймала простору кімнату, притискаючи до грудей маленьке дівча. Трирічна Надійка, її чи не найбільша нинішня тривога – молодша із шести дітей Лазарчуків. Мешкають вони в покутському селі Семаківцях Городенківського району.

 

Здається, біди переслідують цю родину безперестанку. Марія сама– з багатодітної сім’ї, що накладає певний відбиток на все – родинні статки, виховання дітей та їхні можливості. Батько-тракторист помер, коли їй, передостанній із семи дітей, було всього п’ять років. Опісля тодішнє багате місцеве господарство збудувало для незаможної тридцятип’ятирічної вдови добротну хату на околиці села, щоправда, були то лише голі стіни й дах. Самотужки, ледве зводячи кінці з кінцями, вона сяк-так завершувала будівництво, так що роботи залишилося вдосталь і її дочці Марії. З мамою стосунки не склалися, насамперед тому, що дочка не мирилася з певними недобрими неньчиними звичками… Часті суперечки, непорозуміння, а навіть прокльони, які сипалися на голову молодої жінки, не припинялися й тоді, коли Марія, привівши додому чоловіка аж із Полісся, невдовзі сама стала багатодітною матір’ю. Бабуся, хоч і була працьовитою, спілкування з онуками все частіше замінювала чаркою. А два роки тому певний спосіб життя став причиною інсульту. Як наслідок – напівпаралізована не стара ще жінка фактично стала обузою й без того небагатої родини.

 

 – На лікування витратили тоді десять тисяч гривень, і лише по тисячі з цієї суми дали мої рідні брат Віктор та сестра Галина, – каже із сумом Марія. –Міркують, очевидно, що бабину пенсію беру. Та я ж не бідкаюся: давала собі раніше раду, то й тепер не пропаду. Ось лише неньчиних болячок додалося: на фоні цукрового діабету в неї розвинулася гангрена. Було, хтось із родини зауважив, мовляв, мама живцем гниє… А я, як подумала, скільки-то треба грошей на лікування, й до медиків не зверталася. Потім таки довелося їхати до райцентру, там прооперували хвору ногу. Безкоштовно, але медикаменти купувала. Тепер,тамуючи давні образи, якось мушу доглядати за мамою. А тут ще додалося стільки всього – одруження старшої донечки Іванки, болячки наймолодшої дитини, раптова смерть чоловіка… Повірте, іноді вже й не знаю, що робити. Коли заслабла мама і треба було коштів на медикаменти, продали трьох свиней, а на лікування Надійки загалом витратили майже три тисячі, навесні довелося ще продати корову. В лікарні не було необхідних медикаментів. Тепер у стайні – пустка. А придбати молодняк нема за що… І чимось же немалу сім’ю треба годувати. Коло хати – п’ятнадцять соток городу, обробляли ще півторагектарний пай, але доведеться, мабуть, землю віддати в оренду, бо нема змоги засадити.

 

Чому мама так гірко плаче

 

Знаючи, що глава сімейства нещодавно помер, цікавлюся, як Марія самотужки готує до школи двох дівчаток – семикласницю Тетянку та шестикласницю Мар’яну. Отож, на одяг родина якось спромоглася,  а от зі взуттям вічні проблеми. Підручниками повністю забезпечила місцева школа, хоча, пригадує господиня, раніше доводилося купувати багато самим. Це щонайменше дивно, з огляду на те, що Марії Лазарчук нещодавно присвоєно звання „Мати-героїня”. . Нині сім’я отримує пенсію по втраті годувальника в розмірі 830 гривень та 1486 – державної соціальної допомоги як малозабезпечена. А треба ж  іще спорядити  на навчання двох старших дітей: Наталя після закінчення школи вступила до коледжу опановувати фах перукаря, а Віталик після дев’ятого класу – плиточника. Та й найстаршій Іванні, вже заміжній, мама також підсобляє.

 

 „Ми з чоловіком, – каже принагідно Марія, – прагнули забезпечити дітям пристойне життя, бо ж самі жили колись бідно. І Володя старався, їздив на заробітки, а потім і в дорожній службі працював. Він дбав про господарку, сам штукатурив хату, завше мені допомагав, був такий добрий, навіть вареники ліпив. Справили дочці весілля, до хати трохи добра надбали, щоб діти не відчували себе обділеними. Економили на всьому. Коли на весілля приїжджала чоловікова сестра, то навіть зауважила, що вони там, на Ровенщині, живуть бідніше. Либонь, якби не пристрасть чоловіка до оковитої, яка й згубила його, якось давали би собі раду…

 

 А знаєте, – замислюється на мить жінка, – мені напередодні Володимирової смерті снився ангел, який казав мані не плакати, але я тоді цьому не надала значення. Ще в суботу, напередодні минулого Великодня, чоловік забрав нас із Надійкою з лікарні, а через день, на «вливаний» понеділок, його не стало… Збулися мамині прокльони, коли казала «під мухою», щоб я овдовіла в тридцять п’ять літ, то так і сталося, з різницею у два тижні…

 

Дівчатка, слухаючи, мабуть, не вперше, гірку сповідь неньки, туляться до неї. Найбільше ж – мала. Злякано – стурбованим поглядом зболених оченят ніби шукає захисту в найріднішої і не розуміє, чому мама так гірко плаче… А є ж чого. Нещодавно Марія повернулася з відомої одеської офтальмологічної клініки, де в Надійки  виявили новоутвір на оці. Потрібна негайна операція, але її відкладено з тієї причини, що малій діагностовано анемію. Двотижневе лікування в Одесі не допомогло, тож наразі відправили додому. Марія розповідає, що кошти на поїздку збирали всім селом, і хоч лікування було безкоштовним, кілька слів на приватній консультації в професора обійшлися в сімсот гривень. Двічі Лазарчуки отримували допомогу з Городенківської райдержадміністрації, двісті гривень виділила торік сільська рада, ще тисячу гривень – спонсор на ім’я Ярослав. Мама запевняє, що нині дитина вже має апетит, навіть трошки набрала ваги, тож невдовзі їхатимуть знову до Одеського інституту імені Філатова.

 

Не бути осторонь чужої біди

 

 – Дійсно, Надія Лазарчук – важкохвора дитина, – підтвердила лікар-ординатор дитячого відділення центральної районної лікарні Галина Бурдега. – У виписці з одеської клініки вказано, що доброякісна пухлина орбіти правого ока – невідомого походження. Але є надія, що після її видалення око набуде нормального вигляду, й дитина не втратить зір. Наші лікарі не раз зауважували мамі, що вона надто пізно звернулася до медиків, не завжди виконувала їхні рекомендації. З розумінням ставлюся до нинішніх проблем, тим паче, що її мамі, Ганні Максимчук, днями ампутували ногу. Підростають діти, яким потрібна постійна мамина увага. Марії Лазарчук ще на рік продовжено відпустку з догляду за найменшою. Сподіваємося, що запланована операція на око пройде успішно й налагодиться життя в багатодітній сім’ї. Але для цього потрібні значні кошти на дорогу до Одеси та післяопераційну реабілітацію дитини.

 

  – Марія – напрочуд сильна духом жінка, працьовита і дбайлива, про неї добре відгукуються в селі, – каже семаківський сільський голова Тарас Цебрій.

 – Вони з чоловіком дійсно старалися забезпечити дітям пристойне життя. Але, як то буває в селі, за постійними клопотами та ще з байдужості не дуже шанували здоров’я. Маємо намір посприяти Лазарчукам коштами та звернутися до котрогось із керівників потужних господарств, щоб виділили їм телятко чи порося.

 

А очко стає на місце! Бо світ – не без добрих людей!

 

P.S. Марія не натішиться: минуло не так багато часу після проведеної операції, а Надійка, вже зовсім змінилася. Навіть посміхатися навчилася. Проопероване очко швидко набирає нормальних форм. Щоправда, як пригадає мама, якими зусиллями доводилося збирати гроші на поїздку до Одеси, то моторошно стає! Але, дякувати Богу, родина згуртувалася. Маріїна сестра Наталя, котра мешкає біля Києва, написала від її імені листа до міністерства, яке опікується багатодітними матерями, тож отримала таким чином десять неоподаткованих мінімумів, задекларованих законодавчо торік в президентському указі щодо опіки матерів-героїнь. Та ще Михайло, чоловік Іванни, найстаршої із шести Маріїних дітей, взявши наперед дві зарплати, віддав до копійки на операцію малої Надійки. Іванчина директорка також розщедрилася, виділивши на цю потребу три тисячі гривень. А місцевий священик, о. Василь Скрипка, приніс 500 гривень, що їх зібрала сільська громада. Адже всі розуміли, що операція, яка проводилася в приватній клініці «Медіатрит», не з дешевих. Лише комплексний знімок ока та головного мозку на магніто-резонансному томографі «потягнув» аж дві тисячі. Але не жаліє Марія: пухлина ока, як виявилося, була простим жировиком, який, власне, успішно видалили. Невдовзі знову їхатимуть до Одеси, на профілактику. А так щодня Марія сама робить належні процедури, щоправда, спочатку це було під наглядом медиків сільської амбулаторії.

 

– Я не опускаю руки, –  резюмує Марія, – сподіваюся на Божу опіку та добрих людей. А загалом тішуся з того, що мої діти дружні, ось і найстарша донечка, приїхавши із Заліщиків, доглядала менших, коли я перебувала з мамою в лікарні. Ми вміємо триматися!

 

Людмила СТРАЖНИК. 

 

Інформація про конкурсанта:

Стражник Людмила Степанівна, Редактор відділу соціальних проблем, Городенківська районна газета «Край» Івано-Франківської області. Досвід у журналістиці – 10 років.

Професійні нагороди: І місце на Всеукраїнському конкурсі «Соціальний журналіст-2007»

 

Думка журі

 
 
[повернутися до переліку робіт]
[повернутися до переліку номінацій]

   
 
2925
 
Наші партнери

Організатори
 
Генеральний телевізійний партнер
 
Інформаційні партнери
Медіабізнес ГУРТ Незалежна медіа-профспілка України Громадське радіо Детектор Медіа СУД НА ДОЛОНІ HelpSMI
 
Партнери конкурсу
USAID Internews SIDA
 
Спонсори конкурсу