Вхід на сайт
Логін:
Пароль:
[Забули пароль?]
 
закрити
 
 
 
 
 
Головна  
 
 

Номінація: Найкращий матеріал з громадянською позицією

Критерії:

- актуальність;
- затвердження суспільної місії журналістики;
- авторська небайдужість, суспільна позиція;
- соціальна значущість.

Усі роботи, подані в цю номінацію, можуть бути також номіновані на присудження спеціальних призів та інших нагород, оголошених Організаторами конкурсу "Честь Професії"

  • оцінка від 1 до 10 за десятибальною шкалою (1- мінімальна оцінка, 10 - максимальна; ви можете використовувати тільки цілі бали);
  • ви можете висловити особливу думку стосовно кожної з робіт у спеціальній формі. розташованій під роботою
  •  
 

««Ваше тіло з’їдають паразити!»»

Біда Юлія | Друкована робота

 

Такий діагноз ставлять пацієнтам у корпорації «Тяньши» і для «порятунку» пропонують лікування за чималі гроші

 

До закінчення декрет­ної відпустки мені залишилося кілька місяців, тому роботу вирішила шукати заздалегідь. Ентузіазм щоразу згасав, коли в газеті оголошень не знаходила жодної вакансії журналіста. Тож, подумавши, вирішила перекваліфікувати­ся і пригледіти місце праці в іншій сфері.

 

Без права голосу.

Пропозицій на кшталт «по­трібен асистент керівника бізнес-проекту, адміністратор, менеджер із персоналу» – хоч греблю гати! Працівник повинен бути ініці­ативним, комунікабельним та готовим до навчання. «Так це ж про мене!» – думала я. Натомість роботодавець обіцяв високі за­робітки, кар’єрне зростання і без­коштовний тренінг. Не гаючи часу набираю вказаний номер.

Утім, по телефону мені не за­хотіли розповісти ні про підпри­ємство, ні про вид його діяльності. Довелося записуватися на співбе­сіду. Відразу попередили: прихо­дити треба вчасно, бо організація солідна і їй потрібні відповідальні та пунктуальні люди.

Наступного дня о призначеній годині стою біля будинку 45 на вул. С.Бандери. Жодної вивіски. Типовий під’їзд з обдертими сті­нами. Темний коридор, в якому ледве знаходжу потрібні двері з та­бличкою «Офіс бізнес-компанії». Усередині бачу ще кількох охочих стати асистентом керівника, тож доводиться чекати в черзі. На­решті запрошують до кабінету. Працівниця скоромовкою запитує про освіту, останнє місце роботи та риси характеру (наприклад, чи конфліктна я людина). І лише тоді розповідає про компанію «Тяньши», напрями її роботи та про посаду, на яку претендувала. Потім вручає анкету, яку треба за­повнити за п’ять хвилин, і повідо­мляє про… ще одну співбесіду.

Запитання в анкеті доволі ці­каві. Приміром, чи завжди ви говорите правду, чи йдете на комп­роміс або скільки грошей (в у. о.) хотіли б заробляти щомісяця через два роки? Чесно написала, що людина я – безконфліктна, інколи можу сказати неправду з корисли­вою метою, а через два роки хочу отримувати зарплатню у 50 тисяч доларів. Мені дають запрошення на тренінг і знову наголошують, щоби прийшла вчасно.

І ось перший день навчального семінару, який став і останнім. Але про все по порядку. У запро­шенні вказано годину – 15.45, хоча тренінг мав розпочатися о 16.00. У підсумку десятьом людям 15 хви­лин довелося сидіти в цілковитій тиші й чекати лектора. Зізнаюся, мене не полишали запитання: «Що я тут роблю?» і «Чи не піти мені звідси?» Та цікавість пере­могла.

Рівно о 16.00 в аудиторію зайшов поважний молодий чоловік у діловому костюмі. Привітався, ми хором відповіли. І тут почалося найцікавіше. Першим запитанням Ігоря Володимировича (ім’я зміне­но) було: «Чи є тут люди з вищою освітою?» Ми відповіли ствердно. «То хіба вас не вчили у вузах, що, коли лектор входить в аудиторію, потрібно встати?» – запитав він. У відповідь – іронічний сміх і ще одне привітання, але вже стоячи. Далі нам повідомили кілька пра­вил, яких треба дотримуватися. Наприклад, під час семінару забо­ронено ставити будь-які питання лекторові. Мовляв, усе, що нам потрібно знати, розкажуть. А ще “порадили» не спілкуватися одне з одним під час перерви. Остан­ня вимога вразила найбільше. «Якщо я скажу будь-кому з вас, що ви вільні, – “просвітив” Ігор Володимирович, – то ви встаєте, без жодних запитань збираєте свої речі і йдете геть».

Мені закортіло сказати йому все, що подумала тоді про нього і цю компанію, але журналістська цікавість змусила прикусити язик. До речі, першого «непокірного» вигнали лише за те, що він прий­шов не в діловому костюмі (!).

 

Лікування за 1800 гривень

Далі – знайомство. Кожен претендент розповідав про свою освіту, колишню роботу та чому прийшов саме сюди. Як вияви­лося, дехто з нас має дві ВО, а потрапив на тренінг тому, що вже кілька місяців не працює. Наступ­ні дві години нам розповідали, що робота – це рабство і таким чином великих грошей не заробиш. А Зате працюючи у «Тяньши», за­певняв Ігор Володимирович, ми дуже швидко розбагатіємо і, до того ж, у нас буде багато вільного часу.

Під час перерви «колеги» кину­лися купувати книги (без них жо­ден із претендентів не мав би права відвідувати тренінг) – за вдвічі більшу ціну, ніж у магазинах. Я ж після двох годин «навчання» зго­лодніла, тож пішла до найближчої крамниці. Не те щоб мене не ціка­вили відомі бестселери Роберта Кіосакі та Джима Рона. Просто деякі з них я вже прочитала, а інші могла безкоштовно скачати з Інтернету. Побачивши ажіотаж навколо книжкової ятки, я по­думала, що встигну повернутися до закінчення перерви. Наївна! Прийшовши через кілька хвилин, наштовхнулася на невдоволений погляд адміністратора у при­ймальні. На запитання: «Куди це ви виходили без дозволу?» — від­повідаю: «До магазину». Хлопець наказовим тоном повідомив, що семінар почався дві хвилини тому і я не маю права зайти в аудиторію. «Але там я залишила свої речі!” – обурююся. Хвильку подумавши, він виніс мій записник і безапеля­ційним тоном вимовив: «До по­бачення!» Тож я мусила піти.

Так звичайнісінький шоколад­ний батончик став перешкодою на моєму шляху до великого багатства і посади менеджера з персоналу компанії «Тяньши». Майже нічого не довідавшись про цю корпорацію, вирішую роз­питати знайомих, чи вони, бува, не потрапляли на такий гачок. Серед них знайшлася людина, яка займається цим «бізнесом» уже кілька місяців. Вислухавши сумну історію про те, як мене вигнали з семінару і «позбавили можливості стати мільйонером», Олена (ім’я змінено) розповіла про компанію «Тяньши», представництва якої працюють у кожному районі Львова.

Шукаючи роботу, жінка теж спокусилася на таке оголошення в газеті, пройшла триденні курси й отримала посаду менеджера з пер­соналу. Та замість того, щоби за­робляти гроші, почала… витрачати їх на цю ж структуру. «Спершу довелося заплатити близько 20 у. о. членського внеску і працювати не дві-три години, а цілий день, – розповідає знайома. – Потім вирішила пройти комп’ютерне обстеження – його роблять усім людям, які звертаються до нас по допомогу. У мене часто боліла спина, щоранку тривожили голо­вні болі, самопочуття було погане. А після курсу лікування справді полегшало – почуваюся значно краще». До речі, за «лікування» Олена заплатила 1800 гривень.

 

Кальцій – «золотою» ціною

Заробіток у «Тяньши» зале­жить від того, скільки людей ти приведеш у компанію. Клієнтів Олена не шукала на вулиці – вона давала (і зараз це робить) у газети оголошення, на яке я й «купилася». До речі, 90% схожих «вакансій» у різних виданнях – від тих же менеджерів із персоналу компанії «Тяньши», які таким чи­ном вербують нових членів. Адже, маючи під своїм «керівництвом» кількох людей, менеджер отримує від компанії відсотки від продажу біологічно активних добавок.

Та мене цікавило інше: як лю­дині можна «впихнути» різнома­нітні БАДи? А дуже просто. Вам пропонують пройти комплексну діагностику просто в офісі. Під час цієї процедури комп’ютер ви­дає інформацію про стан вашого організму, і якщо виявить будь-які захворювання (а він їх точно знайде, можете не сумніватися), вам відразу (!) призначають курс лікування біодобавками. Вони по­збавлять вас не лише «болячок», а й... кругленької суми.

На запитання: «Скільки за­робляєш щомісяця?» — Олена відповіла: «Буває по-різному. Іно­ді можна отримати 500 гривень, деколи 800. Лише одного разу вдалося заробити 1700 грн». Але якщо порахувати, скільки коштів вона вже витратила на «Тяньши», то виходить, що її заробітки завжди «в мінусі». Адже жінка купує там косметику, парфуми, побутову хімію... А біодобавками в її помеш­канні заставлена ціла полиця.

За час нашої розмови мене не покидало відчуття, що спілкуюся з сектанткою. Не втримавшись, жартома запитую Олену, чи, бува, її там не зазомбували? Адже тве­резомисляча людина відразу по­мітить очевидний недолік такої «посади» – більше витрачаєш, аніж заробляєш, та ще й корис­туєшся препаратами сумнівної якості. Та знайома переконана, що вона на правильному шляху. Де­монструючи різноманітні засоби, вона прочитала мені цілу лекцію про їхню користь для організму. Мовляв, усе випробувала на собі, і все допомогло.

«Ось біокальцій, – показує мені препарат. – Після його при­йому перестали боліти кістки й суглоби». «Але в аптеках теж його продають, – не здаюся. – До того ж, коштує він там кілька гривень, а в “Тяньши” – аж 29 у. о!» «В аптеках кальцій не такий, – приголомшує Олена, — а в нас до цього препарату входять різні добавки, які й покращують кін­цевий результат». Читаю склад цього диво-продукту: порошок виготовлений із кісток молодих тварин (яких саме – невідомо), збагачений вітамінами, мікроеле­ментами й містить… знежирене сухе молоко, какао, лецитин і соєву олію...

До речі, переглянувши бро­шурки з найменуваннями товарів «Тяньши» та перечитавши склад різноманітних БАДів, я зрозумі­ла, що більшість людей просто купують кота в мішку. Адже в іншому разі відразу зрозуміли б, що користь від цих засобів незна­чна, зате ціни – захмарні.

 

Панацея від глистів – шкірка лимона

Коли традиційна медицина не в змозі допомогти, людина часто шукає порятунку в народних цілителів, і потрапляє інколи до шарлатанів.

«Проблеми зі здоров’ям у мене виникли два роки тому, – розпо­відає 22-річна Маріанна. – Після літньої сесії у вузі була дуже втом­лена. Цей стан не минув ні через день, ні через тиждень. Піднялася температура – до 37,5 градуса, яку я “збивала” традиційними мето­дами. Утім, надвечір наступного дня гарячка знову з’являлася, хоча симптомів застуди (кашель, нежить) не було. Із часом темпе­ратура у 37,3 градуса (а інколи й 37,7) стала звичною».

А коли вона піднімається? Якщо в організмі триває запаль­ний процес або є інфекція. Щоби з’ясувати, чому в неї погіршився стан здоров’я, Маріанна пройшла комплексне обстеження, здала безліч аналізів, але жоден лікар не виявив причини недуги. На­віть до стоматолога ходила, але й зуби були в порядку. Лікарі розводили руками. Дехто радив: «Перестаньте міряти щодня тем­пературу! Може, минеться...» Та самопочуття дівчини з кожним днем погіршувалося.

«Я вже так втомилася від цього, що коли мені порадили пройти комп’ютерну діагностику в ком­панії “Тяньши”, погодилася не вагаючись, – пригадує Маріанна. – Там мене посадили у зручне крісло, а до голови, рук та ніг прикріпили спеціальні датчики, з’єднані з комп’ютером. Молода жінка, вдивляючись у монітор, повідомила, що в мене є глисти кількох видів. Мовляв, спершу вони були в головному мозку, а тепер розмножилися по всьому організмові. Личинки цих пара­зитів вона “побачила” в печінці, нирках та інших життєво важли­вих органах. З її слів, саме глисти стали причиною гарячки. Від по­чутого стало млосно – погодьтеся, не надто приємно знати, що в тобі “щось” живе й паразитує».

Побачивши переляк на обличчі пацієнтки, лікар із «Тяньши» за­спокоїла її, що нічого страшного немає. Мовляв, усю цю заразу можна вивести за допомогою препаратів, які щойно показав мо­нітор комп’ютера. «Пройшовши курс лікування, ви позбудетеся глистів і підвищеної температури, причиною якої вони і є», – запев­нила жінка. Втішена, що нарешті виявили причину недуги, Маріан­на придбала ці «чудодійні» ліки – за 800 гривень, а також виклала із власної кишені ще 110 гривень за діагностику. Здоров’я ж безцінне! До речі, вже тримаючи ці чаї в ру­ках, дівчина прочитала, що все це – біологічно активні добавки. Тож вирішила поцікавитися, чи варто придбати в аптеці ще й протигель­мінтні препарати — для кращого результату, так би мовити. Але її запевнили, що препаратів «Тянь­ши» буде цілком достатньо.

«Вдома я ретельніше вивчила і склад засобів, і покази до засто­сування, – продовжує дівчина. – Моєму здивуванню не було меж, коли виявилося, що всі ці “травички” давали один ефект – загальне зміцнення організму. А про боротьбу з глистами – ані слова! Склад препаратів вразив іще більше. Наприклад, чай “Тян Фей” містить: листя лотоса, на­сіння касії; чай “Улун” – частуху подорожникову, листя падуба широколистого, ревінь лікарський та… сушені шкірки цитрусових. А екстракт часнику (склад цього засобу: олія з мецерируваного часнику, желатин, гліцерин) не­можливо було пити – починалася нудота».

Сподіваючись, що чаї допомо­жуть, Маріанна місяць насилу їх приймала і чекала на покращення. Але його чомусь не було. Крім того, в неї виникли проблеми психологічного характеру. «Я почала погано спати, – пригадує дівчина, – постійно здавалося, що під шкірою повзають десятки, тисячі глистів, які поїдають мене зсередини...»

Врешті Маріанна не витримала – й вирішила зробити аналізи ще у двох лабораторіях. У Львівському обласному діагностичному центрі здала кров на глисти, а в міській СЕС – кал на яйця гельмінтів. Результати досліджень були про­тилежні діагнозу, який поставили в «Тяньши». У дівчини немає і ніколи не було жодних паразитів! Коли ж вона показала виписку з комп’ютерної діагностики «Тянь­ши» працівникам лабораторій, вони були вражені: такої кількості глистів, які буцімто виявили, навіть “останній” бомж не має! Зітхнувши з полегшенням, Ма­ріанна взяла залишки біодобавок і поклала туди, де їм і місце, – у смітник!

 

P.S. Серед тих, кому допомогли ліки від «Тяньши», ми знайшли тільки праців­ників цієї ж корпорації.

 

Досьє

Транснаціо­нальну корпорацію «Тяньши» засно­вана 1993 року в Пекіні як державне підпри­ємство, що його підтримує Міністерство наук Китаю. 1995-го компанія вийшла на світовий ринок. Нині вона охоплює 190 країн.

Основні напрями роботи «Тяньши»: біологічний і фармацевтичний розвиток, транспорт, нерухомість, надає також туристичні й поліграфічні послуги, воло­діє мережею супермаркетів, займається рекламою, ви­робництвом одягу, взуття, косметики, парфумерії і побутової хімії, має свою бізнес-школу. 

 

Юлія Біда


Завантажити оригінал публікації: частина 1, частина 2

 

Інформація про конкурсанта:

Біда Юлія Юріївна, журналіст, ТзОВ «Агенція журналістських розслідувань», видання «інформатор». Досвід в журналістиці - 7 років

 
 

Думка журі

 
 
[повернутися до переліку робіт]
[повернутися до переліку номінацій]

   
 
3259
 
Наші партнери

Організатори
 
Генеральний телевізійний партнер
 
Інформаційні партнери
Медіабізнес ГУРТ Незалежна медіа-профспілка України Громадське радіо Детектор Медіа СУД НА ДОЛОНІ HelpSMI
 
Партнери конкурсу
USAID Internews SIDA
 
Спонсори конкурсу