Вхід на сайт
Логін:
Пароль:
[Забули пароль?]
 
закрити
 
 
 
 
 
Головна  
 
 

Номінація: Найкращий матеріал з громадянською позицією

Критерії:

- актуальність;
- затвердження суспільної місії журналістики;
- авторська небайдужість, суспільна позиція;
- соціальна значущість.

Усі роботи, подані в цю номінацію, можуть бути також номіновані на присудження спеціальних призів та інших нагород, оголошених Організаторами конкурсу "Честь Професії"

  • оцінка від 1 до 10 за десятибальною шкалою (1- мінімальна оцінка, 10 - максимальна; ви можете використовувати тільки цілі бали);
  • ви можете висловити особливу думку стосовно кожної з робіт у спеціальній формі. розташованій під роботою
  •  
 

«"Зона" для адвоката»

Гринишин Адріана | Друкована робота

 

Агенція з’ясовувала, яким чином адвокат нині покійного губернатора Львівщини Сенчука та екс-судді Зварича побудував житловий мікрорайон на заповідних землях

 

Шукати новозбудований житловий мікрорайончик у Брюховичах довго не довелося: варто було лише заїхати до центру селища і запитати про нього у перших зустрічних перехожих. «Так, є такий мікрорайон, – одразу відповів літній чоловік, який, вочевидь, прямував із магазину. – Це в колишній відпочинковій зоні, на Лікарській... 12, якщо не помиляюся...» І заразом докладно розповів, як туди дістатися.

Вулиця Лікарська і справді колись, мабуть, була суто відпочинковою зоною. Приватних селянських будиночків на ній практично немає – більше там, здається, покинутих колишніх піонерських таборів і санаторіїв... У лісі обабіч дороги трапилася на шляху й лікарня, від чого, вочевидь, і пішла назва вулиці. Ще кількасот метрів... І – стоп! Приїхали! Ось він – мікрорайон адвоката Володимира Косенка. Наразі невеликий – усього п’ять будинків. Не встиг, мабуть, звести більше, хоча й не займається нині професійною діяльністю – не захищає в суді клієнтів – ним самим займається слідство.  

 

«Не купуйте – власник у в’язниці!»

 

Із центральної дороги, тобто з вулиці Лікарської, одразу кинулися у вічі лише два будинки котеджного типу – довжелезні триповерхові й огороджені товстелезним кам’яним муром. Майбутні мешканці кожної квартири матимуть окремий вихід, гараж і невеличке подвір’ячко. Зовнішні робити у будівлях вже практично завершені, але відразу помітно, що квартири ще не заселені – у дворі чимало запакованих будматеріалів, купи землі і... жодної живої душі – ні мешканців, ні будівельників, ані навіть сторожів. 

«Не знаєте, можна тут купити помешкання чи всі вже продані?» – запитую в жінки, яка, принаймні мені так здалося, живе десь неподалік. «А що, приглядаєтеся до квартир? – відповіла вона на питання питанням. – Не робіть дурниць! Я, звісно, не знаю, чи є ще для продажу, але краще не ризикуйте. Шукайте собі житло деінде, бо власник усього цього у в’язниці».

«А за що?» «Та, ширяться різні чутки, – відповіла та. – Але достеменно не знає ніхто... Чи то він до судді Зварича має якийсь стосунок, чи то через те, що раніше тут піонерський табір був. До речі, один із будинків звели саме на місці кухні колишнього дитячого закладу – торік її знесли; другий будинок постав замість одного з корпусів».

Усередину цих котеджів потрапити не вдалося. Хоча, зізнаюся, дуже хотілося поглянути, що там діється. Ззовні ж будинки виглядають доволі привабливо й ефектно – засклені траси, відкриті балкончики, сучасні гаражні ворота... А навколо – чи то парк, чи то лісок...

 

«Дешевший варіант...»

 

Ще три будинки зведено в іншій частині чималої ділянки – ні з дороги, ні з подвір’я описаних котеджів їх не видно. Аби побачити ті «хатинки», довелося проїхати ще з кілометр – до іншого кінця колишнього піонерського табору. На перший погляд, це великі триповерхові особняки на одну чи дві сім’ї кожен. До речі, на тій самій стадії готовності, що й попередні. Знадвору все довершено, всередині ще потрібно виконати оздоблювальні роботи.

Утім, цього разу нам пощастило більше – поряд, здається, з електропроводкою, поралися двоє чоловіків. «Подивитися, що там усередині, можна?» – запитую. «Звісно, заходьте в будь-яку квартиру, дивіться. Помешкання на всіх поверхах типові. І вже майже готові до продажу». Щиро кажучи, ззовні будинок – просто казковий, але оселі, як кажуть у народі, не дуже – одно- та двокімнатні, одне слово, невеличкі.

«Тут у нас “дешевший” варіант, – розповідає сторож. – У цих трьох будинках квартир десь із сорок. Але якщо маєте достатньо грошей, то краще, звісно, придбати котедж – там по сім кімнат, гараж – є де розгулятися. Коли ж там задорого, але дуже хочеться жити у Брюховичах, то трохи зачекайте. Скоро тут ще дві п’ятиповерхівки зводитимуть». «Як же їх будуватимуть, коли власник у в’язниці?» – дивуюся. «Не вірите мені, поговоріть із сином господаря, – обурився чоловік. – Він тут у Брюховичах живе, недалеко від озера. З ним і про ціни побалакаєте. Ой, ледве не забув: власник казав, що коли всі будівлі завершать, то тут відкриють магазин і навіть “маршрутки” пустять – щоби легше було доїхати. Тож за це не переживайте».

 

Звідки ж ти взялася, земелько?

 

Загалом, ця історія розпочалася ще у 2005 році. До того часу на території, частину якої зараз забудовано багатоповерхівками, був піонерський табір, іншими словами – відпочинково-майновий комплекс. Тоді ж невідоме, як-то кажуть, широкому загалу ТзОВ «Чайка “А”» взяло в оренду все майно табору на п’ять років. (Утім, як виявилося згодом, – на значно триваліший термін).

Згадану угоду оформлено нібито на умовах обслуговування цього майна. Яким чином «Чайка “А”» «обслуговувала» цей комплекс, ніхто не бачив – він-бо ж розміщений далеко від людських очей, у ліску. За всім цим статком (колишнім піонерським табором) і була закріплена чимала ділянка. І не просто землі, а майже 6 гектарів лісу, який до моменту оренди належав до категорії земель суто оздоровчого призначення.

А далі починається цирк. В одному із пунктів укладеної угоди – в частині, що стосується «Умов використання земельної ділянки», з’явився зовсім інший запис – нібито ці землі призначені для житлової та громадської забудови. І таку, м’яко кажучи, «неточність» допустили з подачі Брюховицької селищної ради. Мовляв, у технічній документації, яку затверджено рішенням селищної ради, не було вказано категорії земель, котрі надають в оренду.

За три роки нічого нового не трапилося – всі приміщення табору пустували, ніби нікому до них не було діла. І лише 2008-го на ділянці ТзОВ «Чайка “А”» розпочали житлове будівництво. Змінився при цьому і власник. Товариство одностайно проголосувало за обрання своїм головою Володимира Косенка. Варто зазначити, що саме ТзОВ до того часу складалося із двох осіб – власне пана Косенка та... його дружини.

 

Як уже було сказано, за рік на території вже колишнього оздоровчого комплексу виросло п’ять будинків. Щоправда, зайняли вони лише 2,5 із 6 гектарів землі. До того ж, «Чайка “А”» офіційно не змінило цільового призначення ділянки чи бодай її частини.

 

Нічого не бачу, нічого не чую...

 

Однак не вбачаючи очевидного порушення земельного законодавства та не поінформувавши про це відповідні контролюючі органи, Брюховицька селищна рада (тоді будинки вже було зведено) прийняла ще одне рішення, яким продовжила термін оренди згаданої ділянки до 25 років. Одразу ж після цього виконком селищної ради дозволив «Чайці “А”» реконструювати корпуси на вул. Лікарській, 12 у смт Брюховичі – для створення оздоровчого комплексу вже сімейного типу. Зауважте, все це робили «заднім числом» – тобто абсолютно фіктивно!

Наприкінці 2008 року господарський суд Львівської області своїм рішенням фактично узаконив усе це будівництво і визнав право власності на ці споруди не за самим Володимиром Косенком чи членами його родини, а, як-то кажуть, оформив на підставну особу – Данилевича Д. О. До речі, зараз ця людина є адвокатом самого пана Косенка, у справі якого, нагадаємо, триває слідство.

Наразі будівництво на рекреаційних брюховицьких землях заморожено. Але, як вдалося довідатися, незважаючи на це (як і на те, що справою про незаконне зведення будівель, яке здійснює ТзОВ «Чайка “А”», займається СБУ), від планів звести ще дві п’ятиповерхівки ніхто не відмовився. Гроші, на жаль, у нашій державі роблять усе.

 

«Брюховичі – the best!»

 

Щоправда, згадані шість гектарів, які «Чайка “А”» нібито взяло в оренду, – не єдина власність Косенків у Брюховичах. У цьому ж селищі за адресою вул. Отця Іздрика, 21 мешкає і їхня родина. Принаймні саме туди надсилали всі повістки з офіційних органів влади.

Самого будинку з вулиці й не побачиш. Його практично заховано за глухою цегляною огорожею. Добре видно лише верхню частину особняка і його дах. Зате чудово проглядається територія, котру займає обійстя... Зокрема височенні сосни, що ростуть на цьому місці не один десяток років. (Ну, справді ж, не сам Косенко 50 років тому їх саджав). Тож можна запросто припустити, що територія цього маєтку – теж колишня рекреаційна зона. За підрахунками експертів, такий шмат землі з будинком коштує щонайменше два мільйони гривень.

Як повідомило «Інформатору» достовірне джерело, В. Косенко володіє у Брюховичах іще кількома (щоправда, значно меншими) земельними ділянками та двома чи трьома будинками. Зокрема, на його сина зареєстровано ділянку на вулиці Ряснянській. Райончик теж нічогенький, у лісочку...

 

Львів: теж годиться!

 

Утім, не гребує адвокат і територією в місті – прикупив майна в самому Львові. Усім мешканцям міста добре відомий розміщений на вул. Городоцькій, 125 клуб заводу «Львівсільмаш». Це велика триповерхова будівля загальною площею понад 1200 квадратних метрів. Не знаю, як зараз, але колись у ньому був кінотеатр, танцювальні зали і діяло багато дитячих гуртків. Пан Косенко, кажуть, купив цю споруду за три мільйони гривень. Непогана інвестиція, чи не так?

Усередину журналістові «Інформатора» потрапити не вдалося – було зачинено. Але очевидці стверджують, що там ось-ось мають розпочати ремонт. У що планує (чи, радше, планував) пан Косенко перетворити колишній клуб молоді – невідомо. Може, в черговий нічний клуб, а може, й у готель... До вокзалу ж бо зовсім недалеко. Місце, відтак, вигідне. І то навіть дуже...

 

Врізка

 

Попри те, що справою про незаконне будівництво, яке веде ТзОВ «Чайка “А”», займається СБУ, від планів звести ще дві п’ятиповерхівки ніхто не відмовився.

 

Коментар

 

Член ради Асоціації фахівців нерухомості України Андрій Борисов:

 

– І квартири, і приватні будинки у Брюховичах недешеві. До того ж, ціну «накручують», якщо вони розміщені в хорошій зоні. Тож вартість семикімнатної квартири сімейного типу (а це щонайменше 200 квадратних метрів), – а ще з огляду на те, що це територія колишнього піонерського табору, – становить приблизно 220 тисяч доларів. Тобто квадратний метр у такому будинку коштує 1000-1200 «зелених». Не дуже дешевшими будуть одно- та двокімнатні помешкання і в інших будинках. У них також «квадрат» цінитимуть у тисячу доларів. Відтак, однокімнатна квартира вартуватиме $30-40 тисяч (залежно від площі), двокімнатна – $40-50 тис. І це, зазначу, в час  нинішньої економічної кризи.

 

Стрічка

 

Сусідка: «Не купуйте тут житла – його власник у в’язниці!»

 

Стрічка

 

Експерт: «Наділ і будинок можна оцінити щонайменше у два мільйони гривень» 

Завантажити оригінал публікації: частина 1, частина 2 


Інформація про конкурсанта:

Гринишин Адріана, журналіст, ТзОВ «Агенція журналістських розслідувань», видання «Інформатор». Досвід у роботи журналістиці - 7 років

 
 

Думка журі

 
 
[повернутися до переліку робіт]
[повернутися до переліку номінацій]

   
 
5188
 
Наші партнери

Організатори
 
Генеральний телевізійний партнер
 
Інформаційні партнери
Медіабізнес ГУРТ Незалежна медіа-профспілка України Громадське радіо Детектор Медіа СУД НА ДОЛОНІ HelpSMI
 
Партнери конкурсу
USAID Internews SIDA
 
Спонсори конкурсу