Вхід на сайт
Логін:
Пароль:
[Забули пароль?]
 
закрити
 
 
 
 
 
Головна  
 
 

Номінація: Найкращий матеріал з громадянською позицією

Критерії:

- актуальність;
- затвердження суспільної місії журналістики;
- авторська небайдужість, суспільна позиція;
- соціальна значущість.

Усі роботи, подані в цю номінацію, можуть бути також номіновані на присудження спеціальних призів та інших нагород, оголошених Організаторами конкурсу "Честь Професії"

  • оцінка від 1 до 10 за десятибальною шкалою (1- мінімальна оцінка, 10 - максимальна; ви можете використовувати тільки цілі бали);
  • ви можете висловити особливу думку стосовно кожної з робіт у спеціальній формі. розташованій під роботою
  •  
 

« «Скромний» бізнес проректора»»

Михалик Володимир  | Друкована робота

 
 

Проректор Львівського аграрного університету не відстає від свого керівника за статками, маючи стосунок до діяльності кількох доволі потужних приватних підприємств

 

Після публікації «Інформатора» «“Нерухома” колекція ректора» (№15 (32) від 17-23 квітня 2009 р.), у редакції пролунало багато дзвінків. З подякою і підтримкою телефонували не лише працівники аграрного університету, але й жителі Дублян, яким теж знайома ситуація, коли «всі знають, але бояться сказати».

Згодом до нас зателефонував і сам пан ректор – Володимир Снітинський. Він стримано висловив своє невдоволення статтею. А коли почув, що в редакцію зверталися люди і дякували за статтю, розмова чомусь швидко закінчилася. І тоді почався шквал зовсім інших дзвінків – на підтримку ректора. Це була своєрідна «психічна атака», скоординована акція найближчого оточення пана Снітинського: декани, профспілкові діячі, агрономи стверджували, що наше видання намагається «заплямувати честь державного аграрного університету». Мовляв, «яке нам діло до його маєтків»?

У тому й річ, що в розслідуванні ми описали мільйонні надбання ректора та його сім’ї, не чіпаючи справ цього університету (хоча у ньому й коїться багато цікавого). Найбільше ж обурювалася пані, котра представилася проректором цього ВНЗ. «У нас поважний і відомий вуз, а ви плямуєте його вигадками», – твердила вона. Ця агресивна реакція і спонукала нас продовжити розслідування.

 

Генсекретар приймальної комісії

 

Отож ми довідалися, що у цьому закладі серед кількох проректорів працює соратниця академіка Володимира Снітинського – професор Стефанія Онисько. Виявилося, що її «скромна» діяльність поза викладацькою роботою теж заслуговує особливої уваги. Про це розповів колишній чоловік пані Стефанії – Михайло Онисько: «Ми розлучилися зі Стефанією у 1989 році, але довго підтримували нормальні стосунки. Особняк на Кривчицькій дорозі колись був нашим спільним, і я віддав свою частку власності колишній дружині за умови, що вона мені компенсує це фінансово. Та вона разом із сином не хотіли повертати мені гроші. Ми навіть судилися через це. Я теж давав кошти і на будинок, і на готель у Жовкві. Хоча практично всі гроші, які туди пішли, належали Стефанії Онисько, котра працювала дев’ять років головою приймальної комісії. Коли вона отримала посаду проректора з довузівської підготовки, приймальна комісія знову потрапила в залежність від неї».

«Коли я прийшов на цю роботу, Стефанія Онисько вже була головою приймальної комісії не менше семи років, – пояснив Петро Ванкевич, завідувач кафедри у аграрному університеті. – Але вона ще й за попереднього ректора, академіка Романа Тринька, працювала рік чи два на цій посаді. Це пряме порушення, адже одній людині дозволено займати цю посаду не довше трьох років. Тому, щоби продовжити головування пані Онисько, було введено посаду старшого вченого секретаря, але насправді він був відсторонений від керівництва приймальною комісією. За ним це повноваження начебто числилось, а Стефанія Онисько далі управляла приймальною комісією».

Звідкіля ж виникла така пристрасна любов до процесу керівництва прийомом абітурієнтів? Можливо, на це питання частково відповість подальша розповідь Михайла Ониська.

 

«Колекція» проректора

 

«Будинок у Кривчицях, в якому живе Стефанія Михайлівна з сином, враховуючи кризу і падіння цін, можна оцінити нині не менше, ніж у мільйон доларів. Його постійно добудовують (наразі площа дому становить близько 400 м2). Тепер вирішили ще й кам’яний паркан поставити, щоби будівля не так кидалася в очі. Позов до суду колишня дружина з сином подали, щоби виписати мене з цього дому. Я ж подав заяву, щоби скасувати дарчу на одну четверту частину будинку, яку я зробив на ім’я Стефанії Онисько. Син тоді дуже образився на мене, чому я відписав частку їй, а не йому... Романові було тільки 20 років, стосунки наші відтоді зіпсувалися. Син тепер є директором ПП «Стиль», а все майно (принаймні два роки тому) було записано на Стефанію. Звісно, двадцятилітній хлопець не міг заробити на такий маєток. Нині Роман уже другий рік працює на кафедрі анатомії Львівського державного медичного університету ім. Д. Галицького. Йому лише 27 років. Він встиг стати власником величезного маєтку, ще будучи студентом. Звісно, сам він не міг на це заробити. І я вклав великі гроші у будівництво, які тепер пропали для мене. Потім, коли став непотрібним, мене вирішили усунути від цього маєтку», – каже Михайло Онисько.

Неподалік центру Жовкви розташований вражаючий комплекс «Стиль»: з одного боку вулиці – готель із рестораном, з іншого – стоматологічна клініка з надбудованими готельними номерами й офісний будинок будівельної компанії. Документи, які вдалося отримати «Інформаторові», свідчать, що приватне підприємство «Стиль» заснував 1998 року батько Софії Онисько – Михайло Логін. Він тоді придбав невеличку хатку і планував започаткувати там свій бізнес. Але згодом віддав її дочці, й у квітні 2001-го засновником і керівником приватного підприємства стає Стефанія Онисько. Тоді ж постали готель і ресторан. У серпні 2005 року керівником бізнесу став син пані Стефанії – Роман Онисько, а пані проректор, згідно з документами, які ми отримали, залишається надалі засновником компанії.

Цю інформацію підтвердив також Михайло Онисько: «Хата Михайла Логіна перейшла до моєї колишньої дружини, і вона на цьому місці років шість-сім тому побудувала готель і ресторан. Веденням бізнесу зайнявся син, котрий став директором, хоча гроші на все давала Стефанія Онисько, вона ж була донедавна власником усього майна. Пригадую, колишня дружина говорила якось, що слід усе переоформити. Зрозуміло – вона на такій посаді в університеті, що їй не потрібно зайвих проблем».

Та чи має право людина, яка обіймає таку високу посаду в державному вузі, провадити приватний бізнес? Проректор Стефанія Онисько сказала нам, що вона не є державним службовцем. Отже, закони України не забороняють їй займатися бізнесом (як відомо, антикорупційний закон забороняє здійснювати підприємницьку діяльність лише державним службовцям). Але на запитання про стосунок до ПП «Стиль» пані проректор категорично відповіла: «Це бізнес мого сина, і я нічого спільного з цим не маю». Авжеж! Адже такі речі аж ніяк не заохочує Міністерство освіти й науки України, бо тут існує і моральний бік справи – керівники вищих учбових закладів повинні багато часу приділяти роботі, а не «викроювати» хвилини для бізнесу «на стороні». Припустімо, що Стефанія Онисько справді не має стосунку до ПП «Стиль» (хоча факти свідчать про протилежне), але тоді виникає наступне питання: на які гроші її син-студент збудував величезний бізнес-комплекс?

 

Слідами підприємств

 

Звісно, ми провели ґрунтовне розслідування в цьому напрямку. Отож, готель із рестораном має площу 1200-1500 кв. м. Спочатку у ньому містився також офіс будівельного підрозділу, але потім у мешканців сусідніх будинків викупили їхню територію – люди отримали квартири в будинку, що збудувала дочірня фірма «Європейська будівельна компанія». Через дорогу від готелю кілька років тому виросла чималенька стоматологічна клініка «Стомадент» – цей бізнес створено для дружини Романа Ониська, яка є стоматологом. А до клініки прилягає будівля «Європейської будівельної компанії», директором із будівництва якої власники фірми призначили свого свата.

Там же розташоване дочірнє підприємство «Містопроект». (Згідно з офіційними даними, вже відоме нам ПП «Стиль» є засновником усіх вищеназваних компаній зі 100-відсотковою часткою). Наразі збудовано один шестиповерховий будинок, квартири в ньому вже продано і заселено. Наступний дім нині зводять поруч і, очевидно, він буде більшим. На першому 36-квартирному будинку фірма заробила, за словами Михайла Ониська, «приблизно $2,5 млн – це щонайменше 150% прибутку». «Я не знаю точної суми, бо ми на той час уже посварилися. Та спочатку квартири продавали по 600-650 доларів за квадратний метр», – каже пан Михайло. Потім, за словами колишнього завідувача сектора земельного кадастру Інституту землеробства і тваринництва Західного регіону Мирона Андріїшина, який теж цікавився умовами придбання житла, останні квартири бухгалтер фірми пропонував уже по $1000 за м2. Стрімке зростання цін до львівського рівня пояснюється тим, що будинок перейшов у ранг престижного. У ньому залюбки купували житло жовківські високопосадовці, керівництво міліції, ДАІ. Вже за передоплатою стало зрозуміло, що потрібно добудовувати ще один – шостий – поверх. І це себе виправдало. Ось тому другий будинок, незважаючи на жодні кризи, буде на кілька поверхів вищий. Будівельна фірма має свій піщаний кар’єр у селі Сопошині, придбала три гектари землі для власних потреб…

Отже, бізнес розвивається непогано, до керівництва підрозділами фірми залучено фахівців високого рівня, які роблять усе для розвитку та процвітання ПП «Стиль». Директор «Європейської будівельної компанії» має великий досвід у будівництві, а керівник готельно-ресторанного комплексу пройшла прекрасний вишкіл у колишнього лідера львівської готельної справи Геннадія Геншафта (відомий по «Гранд-готелю» та «Гранд-Софії»).

Цікаво, що за документами на вересень минулого року власний капітал ПП «Стиль» становив усього… 12500 грн. А обсяг продажу за дев’ять місяців 2008 року – понад 717 тисяч гривень, чистий прибуток – теж 12500 грн. Статутний капітал фірми – 0 грн! Річ у тім, що, за словами економістів, при такому маленькому власному капіталі обсяг продажів є неправдоподібно великим. Це те ж саме, що на старенькому «Запорожці» за один рік перевезти 1000 тонн вантажу. Водночас якщо цифра обсягу продажу вказана правильно, тоді неминуче виникає запитання до показника власного капіталу. Пояснити, як вдаються такі фінансові трюки, – в компетенції фіскальних органів...

 

Кейс

 

Увесь комплекс ПП «Стиль» – разом із рестораном, готелем, стоматологічною клінікою та офісним будинком – Михайло Онисько оцінює приблизно у 15 млн доларів. Звісно, якби підприємство було розташоване у Львові, це коштувало б набагато дорожче. Колишній чоловік пані Онисько повідомив, що зарплата проректора агроуніверситету становить близько 2500 грн плюс надбавки. Відчуйте різницю!

 

Вставка

 

Увесь комплекс ПП «Стиль» – разом із рестораном, готелем, стоматологічною клінікою та офісним будинком – Михайло Онисько оцінює приблизно у 15 мільйонів доларів.

 

Стрічка ліва

 

Михайло Онисько: «Будинок на Кривчицях можна оцінити не менше, ніж у мільйон доларів».

 

Стрічка права

 

Економісти: «При такому маленькому власному капіталі обсяг продажів є неправдоподібно великий»


Завантажити оригінал публікації: частина 1, частина 2
   

 

Інформація про конкурсанта:

Михалик Володимир Васильович, журналіст, ТзОВ «Агенція журналістських розслідувань», видання «Інформатор». Досвід у роботи журналістиці - 15 років

 

Думка журі

 
 
[повернутися до переліку робіт]
[повернутися до переліку номінацій]

   
 
4700
 
Наші партнери

Організатори
 
Генеральний телевізійний партнер
 
Інформаційні партнери
Медіабізнес ГУРТ Незалежна медіа-профспілка України Громадське радіо Детектор Медіа СУД НА ДОЛОНІ HelpSMI
 
Партнери конкурсу
USAID Internews SIDA
 
Спонсори конкурсу