Вхід на сайт
Логін:
Пароль:
[Забули пароль?]
 
закрити
 
 
 
 
 
Головна  
 
 

Номінація: Найкраще подання складної теми

Критерії:

- зрозумілість, дохідливість, майстерність пояснення;
- логічність, аргументованість, виявлення причинно-наслідкових зв'язків;
- переконливість авторської позиції.

Усі роботи, подані в цю номінацію, можуть бути також номіновані на присудження спеціальних призів та інших нагород, оголошених Організаторами конкурсу "Честь Професії"
  • оцінка від 1 до 10 за десятибальною шкалою (1- мінімальна оцінка, 10 - максимальна; ви можете використовувати тільки цілі бали);
  • ви можете висловити особливу думку стосовно кожної з робіт у спеціальній формі. розташованій під роботою
  •  
 

« «Кредити повертає тільки боягуз»»

Патиківський Юрій  | Друкована робота

 

Банки і їхні клієнти звинувачують одні одних у неповерненні боргів. Взаємне нерозуміння тільки поглиблює фінансову кризу

Киянин Андрій Т. ще у докризові часи взяв кредит на автомобіль. Машину, як і вимагав банк, застрахував у компанії, акредитованій у цьому банку. «Я пропонував їм іншу страхову — надійнішу, — розповідає він. — Але менеджер банку поставила умову: або страхуєте там, де ми сказали, або не отримуєте грошей». Ультиматум Андрій прийняв. А вже за кілька місяців машину йому розбили. Акредитована страхова компанія до цього часу... збанкрутувала. Тож жодних грошей від страховиків чоловік не отримав. А банк при цьому вимагає платити за одержаний кредит, і на всі зауваження відповідає, що це не їхні проблеми. Тепер Андрій злісний боржник, порушник закону і улюблений клієнт колекторських компаній, які намагаються «вибити» з нього гроші.

Сергій У. лише придбав у кредит мобільний телефон за 1200 гривень. Потім упродовж двох років — не зі своєї вини — не міг за нього платити. Банк на жодні виправдувальні документи не реагує і днями виставив рахунок: негайно погасити... 14,5 тисячі гривень! Обидва позичальники нині думають, як боротися зі свавіллям банкірів.

Не дали візу? Запитайте у банку — чому!

Останні, втім, свою позицію також аргументують чітко. Мовляв, рівень неплатежів клієнтів просто зашкалює. На диктофон топ–менеджери провідних вітчизняних банків називають цифру близько 20% від усіх кредитів. Незалежні експерти стверджують, що це — намагання не виносити сміття з хати, бо насправді «токсичних» кредитів у деяких фінустановах — близько половини. Звідси навіть роблять висновок: якщо до весни ситуацію не врегулюють, нас чекає друга хвиля кризи. Адже банки залишаться без грошей і не зможуть виконувати своєї основної функції — кредитувати економіку. А господарський сектор без «живих» грошей — це мертві виробничі потужності.

І тому, мовляв, банкіри нині активно гуртуються для повномасштабної війни з позичальниками: посиленими темпами готуються нормативні акти, зміни до чинного законодавства. Мета одна — «вибити» гроші з населення.

Перші успіхи на цьому шляху вже зроблено. Якщо буквально недавно банкіри не могли реалізувати заставні автомобілі, бо їх не можна було зняти з обліку в ДАІ, то нині проблему усунуто. Ухвалено зміни до чинного положення, і «легківки» можуть спокійно вирушати до іншого господаря.

На черзі — законопроект, який заборонить боржникам виїжджати за межі України. Таке обмеження — європейська практика. А кілька місяців тому документ запровадили в сусідній Росії: там задоволення перетнути кордон позбавлено навіть громадян, які три місяці поспіль не платять за квартиру. Законослухняні громадяни, навіть повернувши державі все до копієчки, перед тим, як купувати турпутівку, біжать до відділень виконавчої служби: а раптом неуважний оператор забув внести їхнє прізвище в необхідну графу. Випадки, коли в людей пропадали авіаквитки, оплачені тури, у РФ стали масовими.

В Україні над цим положенням ще тільки працюють, але де–факто... воно вже діє. У порушенні закону з боку фінустанов, зізнався керівник одного з провідних банків — мовляв, власними каналами виходимо на візові відділи посольств... «І обмежуємо виїзд, а що робити?!» — сказав він.

Боржники, рівняйтесь на пенсіонерів!

Та очевидно, що витиснути таким чином гроші можна тільки з людини, котра їх має і тільки симулює власну неплатоспроможність. Як розділити справжніх і удаваних банкрутів — завдання, з яким наша держава нині впоратися не може. «Сорок відсотків боржників продовжують виплачувати свій валютний кредит, як і до кризи», — щиро дивується такій високій дисципліні своїх клієнтів голова правління ОТП–Банк Дмитро Зінков. І робить звідси несподіваний висновок: банкіри недооцінили обсяги тіньової економіки. Вона, на думку Зінкова (люди платять банку більше, ніж отримують), становить щонайменше 50%.

Голова спостережної ради банку «Київська Русь» Валентин Поваляєв робить ще цікавіший прогноз. Мовляв, за їхніми даними, найдисциплінованіші платники — пенсіонери. А якщо літня людина, яка отримує пенсію явно не в доларах чи євро, сумлінно гасить свій валютний кредит, то всі її молодші співвітчизники, які можуть додатково заробляти, — симулянти. А якщо не всі, то майже всі!

Подібна точка зору — бачити лише власні проблеми і не зважати на ситуацію в цілому — ще одна велика проблема української фінансової системи. Адже, вийшовши сьогодні на стежку війни з позичальниками, банкіри забувають одну прописну істину: без клієнта його організація працювати не зможе! Зрештою, й боржники, котрі в очікуванні банкрутства банку не платять відсотки, також мають розуміти, що своїми діями вони штовхають на дно фінансову систему держави. І, найголовніше, нічого від цього не виграють. Адже структура, до котрої перейдуть непогашені борги збанкрутілої фінустанови, «вибиватиме» їх із подвійною–потрійною енергією.

«Не винен я! Вони самі прийшли!»

Банкіри, вимагаючи від держави «серйозного батога» для роботи з боржниками, переважно послуговуються дуже простою риторикою: «А ви чим думали, коли набирали кредити?!» Опоненти ж відповідають не менш влучно: «А ви чим думали, коли давали гроші всім без винятку?!» Звичайно, клієнт, беручи гроші у борг, мав розуміти, що він іде на ризик. Але ж і банк, займаючись підприємницькою діяльністю й отримуючи прибутки, також мусив розуміти власні ризики. Про це йдеться у 149 статті Закону про банки і банківську діяльність. Зрештою, наше законодавство передбачає, що єдина валюта в Україні є гривня, і кредити у ВКВ — це суцільний ризик. На який, до речі, не йшли і не йдуть у жодній країні колишнього соцтабору, не кажучи вже про західні держави.

Тож якщо керівник фінустанови, змагаючись із колегами за частку на ринку, вивозив на інший ринок, продуктовий чи промтоварний, вагончик із яскравою рекламою «Кредити під 0%», роздаючи готівку зі швидкістю звуку, то нині він має відповідати за це, а не ховатися за спиною у держави.

Валентин Поваляєв на останньому «круглому столі» з банкірами заявив: він завжди підтримував намагання НБУ запровадити такі правила роботи, щоб клієнт завжди знав реальну відсоткову ставку. Що насправді «0%», це далеко не нуль, а 30—40, іноді 50 і 60 відсотків. Якщо банкір не лукавить, то він був чи не єдиний, хто насправді так думав. Адже згадана постанова регулятора, за якою банки мали казати клієнтам правду, свого часу викликала неймовірний шквал критики не тільки банкірів, а й профільних асоціацій.

Банки вимагали не заважати їм роздавати гроші! І тому нині юристи та громадські організації, погоджуючись на «батіг» для злісних неплатників, вимагають такого самого інструменту для самих фінансистів.

Перемовини з ножем біля горла

Найважче питання: що ж робити боржникові, який узяв кредит у доларах, а зарплату має у гривнях? Банки наголошують: вони підуть назустріч кожному і погодяться на реструктуризацію. Юристи стверджують, що реструктуризація — не панацея. І попри всі запевнення банкірів, нині вона більше нагадує монолог, ніж декларований діалог. «Усі ми знаємо, як банки готуються до перемовин, — каже юрист відомої правничої фірми. — Перед тим як запросити клієнта, вони підсилюють власну позицію: за допомогою судових рішень тощо. Це робиться з єдиною метою — «натиснути» на позичальника і виторгувати для себе кращі умови. Боржник у такій ситуації практично не захищений».

Інша умова — добровільна реалізація власного заставного майна. Щоправда, на різноманітних комісіях «з’їдається» до 40% його вартості. Окрім того, не кожна людина погодиться добровільно продати єдину квартиру.

Заповнити цю прогалину незахищеності намагаються юридичні контори, оголошеннями яких віднедавна заліплено міські стовпи: «За 6 тис. гривень позбавлю всіх проблем із кредитом!». Йдеться про процедуру банкрутства фізичної особи, яку намагаються провести через суди. Але! В Україні існує можливість банкрутства фізичної особи тільки у тому випадку, якщо вона — приватний підприємець. Законопроект про банкрутство пересічної особи нині чекає своєї черги у Верховній Раді. «Тим часом деякі наші колеги роблять клієнта підприємцем і через два місяці подають на банкрутство, — каже старший юрист компанії «Василь Кисіль і партнери» Юлія Кирпа. — А це вже ошуканство, яке має статтю Кримінального кодексу». Тож жодного позитивного рішення судів чи апеляцій за такими позовами у нашій країні не винесено. Можливо, після ухвалення закону ситуація зміниться, але проти нього активно виступає банкірське лобі.

ШКІДЛИВА ПОРАДА
Малий Івась «відбив» квартиру

Поки банкіри погрожують боржникам карою небесною, працівники виконавчих служб пояснюють, якими хитрощами користуються деякі клієнти, аби убезпечити себе від неприємностей. Скажімо, купивши у кредит квартиру, прописують у ній... своїх дітей. Коли банк намагається реалізувати майно, його дії наштовхуються на опір державних служб, які нізащо не дозволять продати житло, якщо неповнолітні громадяни не будуть забезпечені іншим. І все — з чітким дотриманням законодавства!

А ТИМ ЧАСОМ...
Хто це в під’їзді, бандити? Гірше — колектори!

Нині ж із боржниками активно борються колекторські компанії. Нині банки продали цим структурам неповернених кредитів на суму понад 1 млрд. гривень. Заробивши на цьому 3—5 відсотків. Але така сума ще ні про що не свідчить. Західний досвід — через 90 днів після дати протермінування борг автоматично переходить до колекторів — у нас приживається погано. Тож банки активно створюють такі підрозділи у власному штаті. Саме ці милі люди телефонуватимуть боржникові по кілька разів на день, застосовуючи методи психологічного тиску, вимагатимуть повернути гроші. До речі, чимало громадян, котрі вже зіткнулися з надто наполегливими діями цих працівників, створюють антиколекторські організації.

Та найгірше у їхній роботі — що колектори працюють за відсотки і тому не зацікавлені у реструктуризації боргів. Єдина їхня мета: погасити борг скільки зможеш, але негайно. Ситуація не вигідна ні банкам, ні клієнтам.

Готується до відкриття санаційний банк, який викуповуватиме «погані» кредити, але його робота буде переважно паперовою і на долю пересічних клієнтів прямо не впливатиме. Ще одна сенсаційна новина цього тижня: українські борги планує викупити іноземний хедж–фонд. Утім банкіри самі не визначилися зі стратегією роботи на нашому ринку.

...До речі, мільйони доларів, які банки витрачають на створення колекторських підрозділів, що виконують невластиву для банку роботу, вважають експерти, може зіграти з ними поганий жарт після закінчення кризи. Адже коли ринок кредитування відновить свою роботу, вони виявляться неконкурентоспроможними з іншими фінустановами. Оскільки будуть орієнтовані не на те, як правильно фінансувати, а тільки — збирати борги.

Оригінал публікації: http://www.umoloda.kiev.ua/number/1520/159/53468

 

Інформація про конкурсанта:

ПАТИКІВСЬКИЙ Юрій Богданович, Редактор відділу економіки, ПП „Україна молода”, Газета „Україна молода”

 

Професійні нагороди, відзнаки:

І місце Національного конкурсу на краще журналістське розслідування та авторську публікацію з протидії корупції у номінації „Національні друковані та інтернет-ЗМІ України”, організованого в рамках проекту „Сприяння активній участі громадян у протидії корупції в Україні проекту „Гідна Україна”, 2008 рік

 
 

Думка журі

 
 
[повернутися до переліку робіт]
[повернутися до переліку номінацій]

   
 
3945
 
Наші партнери

Організатори
 
Генеральний телевізійний партнер
 
Інформаційні партнери
 
Партнери конкурсу
 
Спонсори конкурсу